ЛЕМ Станіслав – Соляріс
Обернувшись, я помітив біля самісіньких дверей шафу, що сягала аж стелі. … Ніякісінької відповіді, тільки знову дитяче дріботіння й водночас кілька швидких, ледве чутних сягнистих кроків, немовби хтось навшпиньках ішов до дверей. … На ньому був білий халат і чорний антирадіаційний фартух, який сягав йому майже до кісток.