ПЕТРОВ Всеволод – Спомини з часів української революції Posted on by / 0 Comment Рої куль то злісно шипячи, то жалібно плачучи проносяться від гаю до річки, піднімаючи на її поверхні брумки, а заходяче сонце, граючись на зброї і на цих брумках на воді, осліплює сердитий гайок, наскрізь пронизуючи його сяйвом.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – ХО Posted on by / 0 Comment Лiс ще дрiмає… а з синiм небом вже щось дiється: воно то зблiдне, наче вiд жаху, то спахне сяйвом, немов од радощiв.
Остап Вишня – Усмішки, фейлетони, гуморески Posted on by / 0 Comment · Щасливий Ленінград – город-богатир, город-герой, що має таких у себе ленінградців і ленінградок… Щасливі ленінградці й ленінградки, що живуть у такому прекрасному городі, городі Леніна, городі сліпучої Слави, сяйво якої промениться над усією нашою Радянською Вітчизною.
РОЗДОБУДЬКО Ірен – Ескорт у смерть Posted on by / 0 Comment І це мерехтливе місячне сяйво, й усі дивовижні у своїй нереальності плани, які вони вибудували пошепки, як діти, як маленькі крадії перед пограбуванням скарбниці фараонів.
СКОВОРОДА Григорій Савич – Байки Харківські Posted on by / 0 Comment Бо не вмерло дiвча, але спить…”[31] Блажен, хто не заплющується перед сяйвом її! … Може, тому в римлян звався вiн steiiio, а зiрка – stellа, а iд ним пiдписано таке: Sub luce lues, тобто: “Пiд сяйвом виразка”.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Огненне коло Posted on by / 0 Comment Він приходив, як брат до брата, напевно відчуваючи, що його поява, сяйво його очей неодмінно приносять щастя й радість.
Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША Posted on by / 0 Comment Мінливе сяйво від свічок у канделябрі кидало на стіни три похмурі тіні. … Попереду їхав Остап, гостро вдивляючись у степове сяйво, рятівне і гибельне водночас.
СУШИНСКИЙ Богдан – Рiка далеких мандрiв Posted on by / 0 Comment Ага, мабуть, тому, що ця снiгова пустеля освiчувала її слiпучо-бiлим холодним сяйвом, до якого я ще не звик. … Мiсячне сяйво освiтлювало сивi вершини хребта i стiкало його схилами на крони дерев, за якими бiля пiднiжжя однiєї з вершини, стояла забута усiма хатина Вiчного Мисливця.
Олександр Довженко – Повість полум’яних літ Posted on by / 0 Comment Перед ним проходили незчислимі ряди його товаришів, і він бачив над їх головами сяйво матерніх благословень Батьківщини.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Fata Morgana – З сiльських настроїв Posted on by / 0 Comment Як тiльки смеркне, i чорне небо щiльно укриє землю, далекий обрiй враз розцвiтає червоним сяйвом i до самого рання осiннi хмари наче троянди. … Iнколи сяйво далеке, ледве помiтне, чуже, наче мiсяць там сходить, а часом спахне пiд самим селом, аж хати рожевiють i жеврiють вiкна.
