Результати пошуку слова: Ся
УКРАЇНКА Леся – Кассандра
Часто я з брами бачу, як він їде полем, мов Геліос прекрасний, так він сяє. … Се ти, ти винна, коли то правда, що говорить сяя! … Кассандра Як голову нести, губити військо ти готов за теє, щоб я сказала: «Сі уста твої, ся постать, сії очі»,- … Ся діадема, сяя патериця – то знаки влади над всіма царями.
Василь ШЕВЧУК – Григорій Сковорода
Бувало, сядуть хлопці, зітхнуть, пожурягься і заспівають тихо «Ой гай, мати, ой гай, мати…» … — А як ся має ясновельможний Розум? … Сяйнула блискавка. … Сяйнуло сонце — й земля заграла блискітками, завирувала пахощами, все потяглося вгору. … Тоді бездомному хоч сядь та й плач: із морозами погані жарти…
Загребельний Павло Архипович – З погляду вічності
Я вже збагнув, що хоч як там воно шириться, але мене, видно, не зачіпає, до мене чомусь не сягає і не сягне, і винен у цьому, безперечно, я сам, тому й викликано мене і поставлено перед очі цьому грізному чоловікові, Тому я винувато мовчав і дивився на голову комісії. … Так би мовити, від поезії криниць до комфорту сяйливих кранів.
ГРИГІР ТЮТЮНИК – ВОГНИК ДАЛЕКО В СТЕПУ
Він сяяв увесь, показуючи нам зубило в молоток, жести його були рвучкі, очиці світилися, і ми почали слухати його не так з цікавості — що ми, зроду не бачили молотка й зубила? … Коли він метушливо, хрипкенько хекаючи, відімкнув дрібний висячий замок й підняв кришку, ми поторопіли: з сундучка вирвалося на сонце сяєво.
ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному
Жовте дерево сяяло під іскристим холодним сонцем, пара клубком звивалася над куколем, наче колишній князь чернігівський димів. … Біла борода сяяла чистим сріблом, а очі мирно спали, прикриті синюватими повіками. … – Сядь коло мене. … – Сядь-но коло мене. … Дорога, яку побачив у місячному сяйві, була біла, аж срібна.
ВЛАД Марія Миколаївна – Стрітеннє: Книжка гуцульських звічаїв і вірувань
До всього дотянулася прудка народна гадка-здогадка; нема нічого такого на землі й на небі, щоби його не сягнула, не осмислила, не встаткувала глибинна мудрість вишліфуваного в часі поколінного виміру. … В людські печінки все то сяде. … Той океан сягав аж Чорного моря. … Якби ся Кедроватий створив, То би на весь світ засвітив!
ЮЩУК Іван Пилипович – Троє на Місяці
Пацай, могли спостерігатися з кількох причин: по-перше, від падіння метеоритів; по-друге, це міг бути просто світловий ефект – адже відомо, що в горах Дерфеля, висота яких сягає понад вісім тисяч метрів, ніколи не заходить сонце. … Сяк-так примостився і навіть заснув. … А над нею сяяла Земля, мов зарум’янений коровай.