Результати пошуку слова: Ся

Тарас Григорович Шевченко – Княгиня

Posted on by / 0 Comment

тоді ми ще сяк-так перебивалися; а як ні, то просто по кілька днів поспіль голодували: іноді ввечері возьму, було, я торбу, а вчитель возьме в десницю посох дебелий, а в шуйцю сосуд скудельний (не гребали ми й напоями, як грушевий квас тощо) та й підемо по-під вікнами виспівувати “Богом ізбранную”.

Нестайко Всеволод – Супер “Б” з “фрикадельками” (збірник)

Posted on by / 0 Comment

Макароніна була збуджена, очі її сяяли. … А то сядуть, книжками пообгороджуються (щоб хлопці не підглядали) – … У Вадима Григоровича була сліпуча, промениста усмішка, і коли він у своєму голубому костюмі та ще й усміхався, то здавалося, що з блакитного безхмарного неба сяяло ясне сонечко.

Ольга Кобилянська – Царiвна

Posted on by / 0 Comment

Придивись, напр., скiльки вона по вечiрках гуляе, i чи який молодий хлопець сяде бiля неi балакати? … Правда, до читання то лиш сядь собi вигiдно, дивися перед себе i вважай, щоби замiсть одноi картки не обернути нараз двох. … Наступить ще й така хвилина, коли з вдячнiстю будеш сягати за рукою такого «дурака»! –

Дуглас АДАМС – ПУТІВНИК ПО ГАЛАКТИЦІ ДЛЯ КОСМОТУРИСТІВ

Posted on by / 0 Comment

Вершини еволюції на ній сягнула біологічна форма, що походить від приматів. … Розмірами вони сягали середнього міського кварталу і летіли нечутно, як птахи. … Обидві його голови повернулись у різні боки, сяючи усмішками. … У голові йому сяйнула думка. … – Непередбаченіеть' сягнула повноти.

РОДРИГЕС Альберто – КРАХ

Posted on by / 0 Comment

Коли він вирине на мить, сяйво вихопить із темряви бліді обриси берега, скель, поодинокі сосни. … Купалися в місячному сяйві верхівки сосен, пронизані зеленуватими променями нічного світила, мінилися міріадами блискіток пишні квіти, буйні крони дерев. … А ти як ся маєш?

Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку

Posted on by / 0 Comment

а я й не кажу — на прощу, прогула та, як у дзвін ударила, і Марїї запаморочилося в голові — здалося, ніби прочанка побільшала зростом, аж під образи сягаючи головою, — … Ганнуся стала як укопана: просто їй із під ніг пороснуло в очі сяйвом, мерехким розсипом іскор, аж скрикнула з зачудування, —

ДОВЖЕНКО Олександр Петрович – Зачарована Десна

Posted on by / 0 Comment

Було як вилiзуть всi четверо на тин, сядуть рядочком, як горобцi, та як почнуть спiвать. …  На щасливому материному лицi, що сяяло i мовби свiтилося вiд радостi, я побачив сльози. …  – Сядеш у карцiю,-сказав Макар i понюхав на припiчку жарене порося.- Замiсть грамоти за врятування чоловiчества й скотини, битимеш блощиць у буцигарнi.