Результати пошуку слова: Сі

пихату шляхту сік на дрібен мак. … Найгірше коням – коні під сідлом. … Яких ще хоче сіл і градів? … І хан чадів, як головешка, на біло-сірому коні. … їх за два дні сім тисяч полягло. … Прив'язали мене до сідла. … Та ще ту полонянку на сідло вже взяли як мертву. … Над ними небо мов сіряк По самий обрій туга, туга, туга..

Воно в нас було скрізь, де не повернись; в горщиках, у вузликах, на жердках у сінях, в повітці попід стріхою, в сипанках, в мішках та мішечках. … Потім, другої вже ночі, коли фашисти прорвались, я бачу — вони в сіно. … — сказав Орлюк таким тоном, ніби просився до Москви на Сільськогосподарську виставку.

В окремих місцях пообвалювалася штукатурка, поручні сходів, що вели на другий поверх, поламалися, а сірий килим на кам’яних плитах вже давно втратив свій первісний вигляд. … Хтось уже встиг відчинити віконниці – по блідо-сірому небу, ледь освітленому місяцем, пливли шматки грозових хмар.

Про мене кажуть товариші, що я ще цікавий мужчина… що не одна сімнадцятилітня… Ні. … — Це те, що вона, помимо своєї сімнадцятилітньої освіти, очитання й інтелігенції, дитина й наївна, не діткнена суворою дійсністю, мов малий наш Нестор! … — Як бачите, сімнадцятилітні голови скоріше рішаються, хоч би й на найповажніший крок.

мені вже тридцять сім. … Вони знову заколихалися від пориву вітру, зашаруділи папером, і гладкий сірий кіт, що сидів на кріслі, кинувся їм навздогін. … І ти вмочаєш перо замість чорнильниці в сільницю… Ах, Только, треба бути витриманим, а ти й досі все такий же, мій любий! … Став сільським “механіком”.

Олексій увійшов до зали й сів у крісло, невимушено закинувши ногу на ногу. … – Маю ж я право розслабитися хоч на один вечір…» Красива пара сіла в авто під цікавим поглядом консьєржа, що виглядав зі свого віконечка. … їй не хотілося сідати в машину – вечір був чудовий, у повітрі витав запах осіннього листя та кави з сусідньої кнайпи.

Хто сіє, той не зараз Збирає плоди, І овоч рве не зараз, Хто сад городить; А той, хто кров’ю власнов Зливає ниву І сіє в ню завчасно Думку правдиву, Чи може він жадати Такого дива, Щоб завтра вже збирати По сівбі жнива?.. … ми самі відтяли го, внесли у сіни і положили на столі.

За нею йшла худенька дівчина в сірому вбранні. … Їй стало прикро, що все вирішено без неї і за неї, і вона мовчки сіла поруч з водієм. … Сіра ковдра, розіпнута між деревами, свідчила: хазяїн пса отаборився в цьому місці. … Коли вона наблизилась до пса, з-за сірої ковдри визирнуло чиєсь неголене обличчя, сховане в тіні крислатого бриля.

Дали Лавріну сигарету, сіли на воза та й поїхали, співаючи і сміючись, до сусіднього села. … — Сідай, посидь у мене за столом, — … Неначе зійшлися століття простої народної любові, що сіє дітей на нашій родючій землі. … Пом’якшали тіні у хаті, і прощання протирало вже свої очі десь там, у сінях за дверима.

Батько й мати в ліс ходили, дрова рубали, обробляли землю, хліб сіяли та й годували сина, бо він був слабий на ноги. … Сів Ілля Муромець на коня й поїхав. … а той до сідла прив'язаний! …  Сідай на цю кобилицю та й прогуляйся. … Іван Голик як сів, змії кобилицю й пустили. … Як почав утретє обходити, той комар на носі в неї сів.