Результати пошуку слова: Та вже ж
Іван Драч – Крила
І люди йшли до тих, що вже лежали, Що сто віків до нас косили й жали, І крашанки гарячі та пекучі Стріляли в небо, наче грім із тучі. … Бо там, аж на тому березі, Бо там, аж на тому боці, Живе кума його Текля І діда не має ні в оці, Не те що в своєму серці, А навіть і не в печінці, Як би ото вже годилося Вічній сварливій жінці.