ФРАНКО Iван Якович – Лис Микита
Царю,- смирно рік Микита,- Чи ж так явна вже й відкрита Щодо них вина моя? … Коли так – не варто й жить!» Та цар Лев не вів і вухом! … Знаєш, жінка там моя Як почує чутку тую, Що на прощу я мандрую, То-то буде плач!.. … Яць там з жінкою моєю, І з маленькою сім’єю Преприязно гомонять». « … Що ж там доброго чувать?» «