ФРАНКО Iван Якович – Лис Микита
З воза зліз, за камінь живо, Щоб його добити там. … Я вже сам не раз журився, Що так голодом зморився…» – … Так ходи ж за нами!» І полізли бур'янами, Аж де війтів був курник. … Царю,- смирно рік Микита,- Чи ж так явна вже й відкрита Щодо них вина моя? … Коли так – не варто й жить!» Та цар Лев не вів і вухом!