Skip to content По праву руч – розлягалося нив'я голубе, червоне, чорне, зелене та жовтозолотеє, – …
Правда, невелику, і попа свого постановив, їздив аж у губернію просити преосвященного, щоб постриг йому попа з його ж таки кріпаків, – …
Жить би, жить та бога хвалить. …
Я ваша жадана думка, таємна надія. …
~ Та що ж це? Та й дівка ж козир була! …
Добре, кажу, Макусі жити за такою дочкою! …
Хоч і був на Тимоху гонитель, що знав про усі його бездільничества, та що ж бо? …
Так що ж бо! …
Рот великий, щоки товсті, так так бублик і втире у рот; не дуже і жує, так цілком і ковта, аж давиться, аж сльози йому течуть: бачите, поспіша у суд до діла. А втiм, Учитель мав знання i з iнших рук, i з iнших шкiл, i також iз попереднiх своїх життiв. …
Та, на жаль, усе вже минулося, все позаду й мiцно забуте. …
Там, на iншому боцi земної кулi, я затамовую подих i чекаю на ваш присуд, точно з таким же вiдчуттям, яке володiло мною пiд час лiтературного дебюту в моїй країнi. Моя бабка там жила з твоєю мамою, знаєш? …
Взагалi тут Герман перший раз пiзнав, що то за народ тотi “гої”, i його хлоп’ячий розум швидко покмiтив, що в кождого з “жидiвської вiри”, так сказати, двоє лиць: одно, котре обертається до хлопа, у всiх однаке: гидке, насмiшливе, грiзне або хитре, – 