ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Неложними устами
Коли б я, скажімо, був композитором, то назвав би це сонатою для скрипки й кларнета. … То як же визначити жанр цієї речі? … Коли ж минають дні, роки, десятиліття, тоді що? … — Це ж я такий неґречний! … Такий неуважливий. … І така ж бідність, такий голод. … Слух мав такий, що чув, як у Бобровицю поїзд ішов. … Чи ви такий, Тичинко?