Григір ТЮТЮННИК – Вир
Йонька ніби погодився, але ганьби забути не міг, вона вічно смоктала його за серце, як чорна п'явка, часто він вибухав таким гнівом, що всі домашні ходили як по струнці, чекаючи, доки перейде буря. … — По-сусідськи з такими цесарками небагато напрацюєш, — … Страх мене такий пройняв, що ногами з місця не зрушу.