Григір ТЮТЮННИК – Вир
Йонька ніби погодився, але ганьби забути не міг, вона вічно смоктала його за серце, як чорна п’явка, часто він вибухав таким гнівом, що всі домашні ходили як по струнці, чекаючи, доки перейде буря. … Потім знову став косити, докоряючи сам себе в душі за те, що він милується і все ж таки нищить цю красу.