Олесь Гончар – Циклон
Час від часу вона тепер його провідує, всі вже позвикали до неї, іноді й ночувати залишається — веде її тоді Іван в тамбурний закапелок на стайні, де густе, надихало кіньми тепло і кінських попон вистачає, щоб укрити їхню любов. … Мовчки, як після тяжкої роботи, закурював з ними в розчинених дверях тамбура.