Skip to content Відтак наливався і сам молока по вінця, як глек, і засинав повільно, входячи в гойданку теплих, синіх, колисливих хвиль, у ніч, повну зір і затаєного таємничого дихання – те, що відбувалося потім, було вище його сили й омеження – біль гострий виростав у ньому, як кущ; біль, що плив від серця і зціплював та корчив тіло. 