Skip to content – А чи знаєте,- казав, бувало, батько,- що на цьому мiсцi однi дички, та кислицi, та кущi тернини росли… До цього часу Володько не зважав на такi слова, але тепер ось вiн починає все то розумiти i з великою приємнiстю дивиться згори на тi дерева, що одно за одним, нiби по шнурi, бiжать в долину ген аж до тiєї стежки над лугом. І це, власне, звідси почався його, Максимів, тяжкий і тернистий шлях… Раптом Максим відчув, як йому по тілі поповзли мурашки. …
Ні, він знав, що рятунок лежав не на битих шляхах, а на вовчих стежках, на дуже-дуже тернистій путі, навіть на цілковитім бездоріжжі. 