Результати пошуку слова: Ти

Григір ТЮТЮННИК – Вир

Posted on by / 0 Comment

Батьку-ватись жінкам дуже зручно; вийдуть одна насупроти другої, стануть на різних берегах і, гарненько поскладавши на грудях руки, починають: «Чого це ти, Мотре, мою курку на Залужжі припинаєш? … І найменший — Тимко. … Від тих побоїв поволі тьмарилася її здорова сільська краса,, тверде тіло обм’якало і в очах згасала жага кохання.

МИРНИЙ Панас – Повiя

Posted on by / 0 Comment

Не тiльки село з селом – сусiди не бачилися одно з другим цiлими тижнями; жили, як у неволi. … Та чи багато тих клунь у Мар’янiвцi? … Продержало з тиждень морозом – земля заклякла, як кiстка. … Через тиждень – замiсть чорних стогiв жовтiли високi ожереди соломи. … Та чи багато ж тих коней у селi?

ПРУС Болеслав – Фараон

Posted on by / 0 Comment

Рамзес за останній тиждень сам об’їхав і оглянув свої полки, які, посувалися до Пі-Баїлоса різними шляхами, щоб пересвідчитись, чи всі його воїни мають добру зброю й теплі плащі на ніч, чи є в обозах вдосталь сухарів, м’яса й сушеної риби. … Тим часом з мазанок, що ховалися між деревами, почали виходити на роботу хлібороби.

Семен Скляренко – Святослав

Posted on by / 0 Comment

Ант ходив по хижi дуже тихо, скрадаючись, i вони, либонь, не чули його крокiв – спали. … – То й ти встала, Малушо? … – А ти не боїшся, дiду? … Зараз батько й син стояли на тому ж мiсцi, серед того ж самого двору, але тихо й порожньо було навкруг. … Заглибившись у свої думи, тихо крокував лiсом старiйшина Ант.

Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ

Posted on by / 0 Comment

З’явилися по всій Україні шибениці, вогнища, криваві палі, запалали православні церкви, стогоном і голосінням сповнилася рідна земля, та чим дужче шаленіли гнобителі, тим з більшою одвагою й самовідданою любов’ю боронив бідолашний люд свій убогий, принижений храм! … — Ти, дівонько, ось що скажи, —

Семен Скляренко – Володимир

Posted on by / 0 Comment

– тихо говорив сам з собою Микула. … Їх було небагато – з Києва виходили десятки тисяч, тепер усі тулилися на сотні лодій, а багато з них були покалічені, мали тяжкі рани. … До нього зараз були прикуті тисячі очей воїв і киян, він мусив, як вимагав древній закон і покон, дати роту* (*

БОКАЧЧО Джованні – Декамерон

Posted on by / 0 Comment

любов моя, кажу, сама собою з часом угамувалася, лишивши в моїй душі тільки таке задоволення, яке дає вона тим, що не надто далеко запливають у глибокі її затони; од чого я колись мучився й страждав, стало мені тепер любим та милим. … тим-то вільно було кожному що хотя творити.

ЗАРУДНИЙ Микола Якович – На білому світі

Posted on by / 0 Comment

Ще й по чарці не випили, а він уже підвівся з-за столу, розпростер руки, наче намірився злетіти під стелю, і тихо почав: Туман яром, туман долиною, Туман яром, туман долиною… Гості й про закуску забули, а Савка Чемерис і чарки до рота не доніс: цей чортів Михей всю душу тобі може піснею перевернути.

ЛЕМ Станіслав – Кіберіада

Posted on by / 0 Comment

Поклав він собі створити розумні істоти з води, але не тим жахливим робом, про який ви зараз подумали. … Чимало космічних загарбників мріяло заволодіти тими багатствами, бо ж уся Кріонія була видна ген-ген звіддалік, виблискуючи, неначе діамант, який повільно обертається на чорному оксамиті.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

Posted on by / 0 Comment

зітхнула, не так думаючи про банду, як про Тимофія, що пішов зранку ділити панську та куркульську землю і досі не вертався додому. … — Ех, ти, — … — Скучила, Тимофію, за тобою. … Так скучила, ніби ти тільки з германської повернувся. … — Тимофію, чого так пізно? … — Округла голова, гордовито посаджена на широких плечах, перехилилась над тином.