ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Адже недаремно, подумалося йому, двір Марії Яківни має ворота, які можуть існувати тільки в казках, і недаремно тут той спокій, що відчувається й на горі. … …собаки, мабуть, на Путятинці, але все покривала мідна музика, яка наче заворожила цей веретільний, розхитаний у єдиному ритмі тлум… … Окрім того… якась туга мене за дітьми бере!… Він все ще мовчав, розглядаючи її тим-таки поглядом, від якого вона маліла і ще більше нітилася. … Розганялися й перестрибували через багаття, і, певне, було їм од того дуже весело, бо задивився на них хлопець і навіть думати забув про стару, біля якої сидів.