Результати пошуку слова: Тихо-тихенько

МАСЛЯК Петро – День Незалежності

Posted on by / 0 Comment

Швидко вертаємо до яхти і відчалюємо тихенько до стоянки. … Цей город переходив у леваду біля тихої річечки, вбраної в кам’яні береги. … Хоча бар мав не дуже гарну репутацію, але в цей час тут було тихо і майже зовсім порожньо. … сказав Орест, вийшов в коридор і тихенько зачинив двері.

СЕЛІНДЖЕР Джером Девід – Над прірвою у житі

Posted on by / 0 Comment

Спенсер завжди кричав, тільки в класі розмовляв тихенько. … – шепнув я тихенько, щоб Стредлейтер не підслухав мене крізь душову. … Як на зло, кругом, хоч і субота, було так тихо, так безлюдно, жодної тобі живої душі. … Так тихо, спокійно.

Френсіс Фіцджеральд – Великий Гетсбі

Posted on by / 0 Comment

Щеня сиділо на столі і, витріщаючи засліплені димом очиці, раз у раз тихенько скавучало. … Та, пам'ятаючи, що ми зібралися не для тихого чаювання, я, скориставшись із першої ж нагоди, підвівся і попросив дозволу вийти. … — Все тихо.

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Іван Петрович – Енеїда

Posted on by / 0 Comment

І взявши з запічка кресало І клоччя в пазуху чимало, Тихенько вийшла на город. … Ночною се було добою І самой тихою порою, Як спав хрещений ввесь народ. … В обозі Турна тихо стало, І тілько-тілько що блищало Од слабих, блідних огоньків.

РОЗДОБУДЬКО Ірен – Ескорт у смерть

Posted on by / 0 Comment

Ілона керувала великою фірмою, відкривала нові філії, а по ночах тихо скавучала в подушку. … Олексій тихенько прокашлявся й нарешті вимовив: –  … Не треба було світитися на телебаченні.» Він вимкнув «Шиляліс» і тихенько дістав з шухляди папір та ручку. … тихо промовила вона.

ФРАНКО Iван Якович – Лис Микита

Posted on by / 0 Comment

Вуйку, вуйку, будьте тихо! … Серце б'ється… тихо… темно… От в такі-то хвилі, певно, Найлюбіш жартує біс. … От запхався я в куточок І стулився у клубочок: «Тихо! … «Слухай,- каже,- мій Неситий, Тут є річка і млинок, То ходи тихенько з нами, Стань собі понижче тами, Там я похрещу діток.

Тарас Григорович Шевченко – Княгиня

Posted on by / 0 Comment

І все це вона зробила тихо, повагом — так, що, дивлячись на неї, можна було напевне сказати, що вона виросла й постарілася не в селянській хаті. … А, було, моя пташечка Катруся зовсім виросла, то, як тілько пани полягають спати після вечері, ми й вийдемо тихенько в сад, гуляємо, до самого світу гуляємо.