Результати пошуку слова: Тиша

В полі стояла тиша, з улоговин тягло нічною росяною мрякою, гарба зачіпалася за кущі, і Тимка оббризкувало холодним свіжим дощиком, так ию навіть на губах осідав прісний смак роеи. … За хатою стояла сонна весняна тиша. … Тиша. … Над селом — тиша. … Між людьми запала тиша: відверте повідомлення Оксена приголомшило їх.

Йому відповіла тиша. … У каюті раптом запала тиша. … Усередині корабля почувся протяжний стогін, серія коротких, слабких потріскувань, після чого знову запала тиша. … Йому відповіла тільки тиша. … Раптом запала мертва тиша, й тієї ж миті згасла єдина лампочка. … Запала глибока тиша. … Довкола панувала тиша, яку порушував тільки шум вітру.

І знову настала тиша, тепер уже денна. … Запанувала неспокійна тиша, яку порушувало лише легеньке хлюпання. … Запала тиша, порушувана лише нерішучими порухами, то присутні ніби пробували, як міцно тримаються ще їхні голови на плечах. … непритомніє, і ось настає мертва тиша. … Чи сьогоднішня тиша ліквідує вчорашню бурю?

Зачепися он там на дубі і посидь, відпочинь…» На полях западає передвечірня тиша. … Ось і перелаз, гайок, де весною соловейкові тьохи розливаються, а тепер спадає останній лист, тепер тиша, тепер вітер легко гойдає верхи струнких осичок і розчесаних берізок. … Тиша така велика.

Навкруги панувала тиша. … Знову запала глуха, важка тиша. … Настала ніч, темна й душна; кругом панувала тиша; низьке чорне небо, здавалося, поглинало найменші звуки, що народжувались на землі. … Над натовпом одразу запанувала тиша, та лиховісна тиша, яка завжди буває перед страшною бурею…

Денетор замовк, до зали повернулась тиша. … Настала тиша. … Гобіт прислуховувався до гуркоту річки, шепоту лісу, тріскоту каміння; за цими звуками ховалася тиша всесвіту – тиша вічного чекання. … Фарби пропали, усе стало попелясто-сірим і чорним, навіть повітря якось поважчало і ущільнилося; речі не відкидали тіней, тиша стояла повна.

– Ви – боягуз, і варто мені прошепотіти вам на вухо одне ім’я, як ви заберетесь геть з усіма вашими погрозами та проханнями… І взагалі… Настала тиша. … Але тиша тривала лише мить. … Почулася голосна лайка, шум боротьби, крик жінки – і знову запала тиша… Жіночий крик ще не встиг затихнути, як Тарзан зірвався з місця.

Запанувала тиша. … Максим зажмурився і відчув холод усередині, і в голові майнула думка: «Все пропало», але пострілів не було, тиша тривала, нічого не було чути, окрім шереху і шипіння. … У підземеллі коливалася ватяна волога тиша, проте коридор не був мертвим. … У лісі запанувала тиша.

Між мною і Дєдом тоді запала така тиша, шо можна було шаблюкою рубати. … На момент зависла тиша. … Тиша. … Тиша. … На хвилину зависла тиша. … Але я розумів, шо тиша потрібна йому, шоб говорити. … Далі знову запала тиша. … І знову тиша. … Тиша. … Тиша. … Тиша. … Тиша. … Знову тиша – і зненацька: потемніло небо, завіса хмар розірвалася надвоє, плеснув у долоні грім.

Запанувала тиша, потім я почув глухе ухання сича, що було умовним знаком у нашому загоні і через хвилину: – … 1814–1870) +_ Навколо стояла тиша. … Там панувала тиша і замогильний холод. … Запанувала тиша. … Навкруги стояла мертва тиша. … Тепер ця тиша, очікування невідомого, а найбільше чомусь цокання годинника, разом звалилися на мої нерви.