Результати пошуку слова: Тиша

Ця тиша здавалася смертельною загрозою, вона мучила страшніше, ніж галаслива небезпека, яка щойно гатила в двері. … Тиша гнітила хлопця. … Тиша і спека на лузі паралізували хлопця. … Хлопець просидів на дереві, аж поки почало світати і навколо запанувала ранкова тиша. … Панувала мертва тиша.

Була глибока тиша. … Запала тиша. … Запала тиша. … Запала напружена тиша. … Знову запала тиша. … На якусь мить запала тиша. … Запала мертва тиша. … Запала тиша. … Запала тиша. … Тоді наставала тиша, а це означало, що робот готовий прийняти чергову порцію. … Запала тиша. … Запала тиша. … Запала дивна, мертва тиша.

Раптом якось запанувала тиша. … Але тиша наставала пізно, бо поруч із цвинтарем була товкучка з різними розвагами: каруселлю, гойдалками тощо. … – Там принаймні тиша і спокій. … Це була аж надто гучна тиша, хай йому всячина! …    З першого такту в пивничці запанувала тиша. … Запанувала тиша.

Після цих Фелімових слів навколо хатини мустангера запала цілковита тиша. … Така сама тиша була і в хатині: земляк святого Патріка, вже не боячись нападу плазунів, простягся на кінській шкурі і майже миттю заснув. … На хвилю запала тиша – всі чекали відповідь На деяких обличчях можна було помітити розгубленість і навіть тривогу.

У покої зависла негнучка тиша, пан возний знову перезирнувся із писарем. … Глуха тиша зависла в помешканні. … І зависла тиша. … У сінях удруге зависла тиша, відтак почулося, як щось відсувається, двері розчинилися, і в них знову постало одоробло, але вже не з таким чавунним обличчям.

Тут була тиша, великий спокій природи, строгість і сум. … Трусяться вівці зеленим полем, м’яко ступають по траві постоли… Тиша така, що чутно, як кров тече в жилах… Сон налягає. … Тиша. … Тиша і пустка. … Тут, в полониш, де небо накриває безлюдні простори, що живуть в самотині тільки для себе, вікує тиша.

Але все ще панувала тиша, бо не годиться, щоб нижчі починали розмову, так само, як не годиться, щоб вельможа виявив свою цікавість чи нетерпіння. … Якусь мить у кімнаті панувала тиша. … Запала така тиша, що було чути рипіння щогли й легеньке хлюпотіння хвильок, що набігали на борт корабля.

Те, що вони називали мохом, приємно пружинило під ногами, й їхні кроки поглинала незглибима тиша – ні шереху гілок, ні пташиного крику. … Але птах свічкою щугнув угору, і тиша зразу згасила фурчання його крил. … Але ж у центрі циклону – тиша. … Стрекочуть коники і жебонить під землею потічок, але тиша від того здається тільки глибшою.

Йому треба було щось робити, кудись поспішати, бігти, шукати… Ця бездіяльність, ця мертва тиша, цілковита відсутність будь-яких ознак руху корабля впливали на нього гнітюче. … Всі по місцях!» В одну мить всі коридори підводного човна наповнилися тупотом ніг, потім одразу настала тиша, що переривалася лише частими глухими ударами.

Запанувала тиша. … Десь далеко прохававкав перепел, знову настала тиша. … Тиша–тиша… I тiльки небо, здається, дзвенить, – … темiнь i тиша. … В залi мертва тиша. … Та в залi гнiтюча тиша. … Кругом панувала чорна, мокра, холодна пiдземна тиша. … I знову тиша. … I ми похилили голови, i запала мертва гнiтюча тиша.