Результати пошуку слова: Тишина
Ольга Кобилянська – Через кладку
Всюди панувала ще поранкова тишина. … В ньому лежав спокій, тишина, мов усе відтепер ладилось до сну, дарма що сонце клонилось лиш до заходу. … Високо над лісом, на небосхилі між зорями, виринув місяць уповні, а тишина вокруги була перемагаюча, могутня. … В залі настала через хвильку глибока тишина.
Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»
Округ неї тишина і лиш широкий крилатий шум лісу гойдався живичним воздухом та десь-не-десь зачувався Шелест вивірки[9], що дряпалася блискавкою по смереках. … Лиш тишина і тишина, і вона ось тут сама. … Шум сосен, тишина, самітність, — … повторює ледь чутно шепотом Тетяна, а відтак вмовкає… Тишина… Мовчанка.