Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ
— Це тоді не жіноча, коли в хаті маєш ґазду. … А хто ж тоді стоятиме біля дзвона, коли мимо сунуть, як потопт, байдужі? … — Тоді життя в очах Феміди так мало значило. … — Чого ж тоді совіти замкнули церкву й заборонили до неї ходити? … Ніколи за цю страшну добу так не хотілося мені жити, як тоді, коли стояв коло штабеля мертвих жінок.