Skip to content І зараз, коли Ольга вдивлялася у рідні риси тієї, що застигла в одвічному стремлінні до неба, пригадалися їй написані торік Янині рядки: І ось ти робиш перший крок – Туди, де сяєво зірок, Де вічність переходить в мить, Де промінь, мов струна, бринить, Де у безмежжі тиша з тиш, – 