Результати пошуку слова: Трамвай

..Трамвай, собор, брук. На поворотi почули останню мiську пiсню: трамвайна путь розлетiлася в яри й раптом плавко спланувала пiвколом назад. …А трамвай теж дзвенить, а коли на поворотах – тоскує або рипить i виє. З площi Рози Люксембург трамвай до Тайгайського мосту. ..До трамвайної постоянки – сорок крокiв, iде.

Він одразу ж збагнув, що Бедржих Фієдлер біг, очевидно, за Арнольдом, який, мабуть, встиг вскочити на ходу в трамвай, або старий десь просто прогледів його. За ріг вулиці саме звертав трамвай двадцять другого маршруту. –  До речі, двадцять другий трамвай там не ходить, – Він скочив у одинадцятий трамвай.

Гудуть, лопотять мотори за вікном; дзвенять, гуркочуть трамваї; ревуть і хрюкають авто; над будинками, на фояі блакитно-рожевого молодого неба, прожогом пролітає повітряний трамвай, лишаючи за собою металічну шипучу смугу звукового шумовиння. Доктор Рудольф слухається поради й сідає на трамвай.

Завтра в десятій годині сядемо на трамвай та й махнемо, – Всі ждали, поки прибуде трамвай. Трамвай спинився коло самого возвозу до моря. Вони сіли на трамвай і в одну мить пересіли на поїзд залізної дороги. думав Фесенко і, вхопивши циліндер та зонтик, прожогом полетів на трамвай.

Трамвай довгенько плутався серед вузьких вуличок, тоді минав різні заводи й фабрики, забур’янені, якісь уже не-міські двори, садки й городи, за якими де-не-де височіли білі багатоповерхові будинки, поки, нарешті, несподівано не в’їхав у ліс. А до другої трамвай їхав хвилин десять.

Якби тільки швидше, якби й зараз оце можна було кинути конспекти, податись удвох за місто, у поле за Лісопарком, де трамвай влітає просто в жита! Обідати вони пішли втрьох, без Духновича, який ледь кивнувши їм на прощання, понуро почвалав до трамвайної зупинки, більше звичайного зсутулений, перекосоплечений під вагою портфеля.

Тоді він візьме свій клуночок, що лежить десь у кухні, суковату палицю й пішечки почимчикує на вокзал, жаліючи п’ятака на трамвай. В цей час саме виходить зза рогу трамвай. Часто, завзято видзвякує такт трамвай. Біла Шапочка сідає у трамвай.

Сонечко золотило червінь, листопадових тополь, на тротуарах енергійно вибивали каблуками дроб бліді зі сну панянки, гуркотіли вози, навіть уперше після війни продзвонив вулицею трамвайний вагон, – За останні гроші я купив квиток на трамвай, доїхав до середмістя і стад під якимсь будинком, не знаючи, куди податися.

По дорозі вона з обох боків обігнула трамвай, що стояв на зупинці, вийшла на колію. Трамвай дзеленчав, худий, у форменці й окулярах водій раз у раз висовувався у віконце, кричав, погрожував, але нічого вдіяти не міг. Зрештою, мабуть, на вимогу пасажирів, він зупинив трамвай зовсім.

День був погідний, і ми їхали через парк, а потім понад трамвайною колією, аж поки виїхали на курну дорогу за містом. Її перетинали трамвайні колії, а за ними височів собор, білястий і мокрий серед мряки. Попереду я побачив трамвай, що їхав через міст. – Ходім пішки або сядьмо в трамвай,- сказала Кетрін.