Результати пошуку слова: Трохи

І Орисі навіть стало трохи соромно… … Іванко був трохи зверху. … Ти дивився на мене сором'язливо і трохи налякано. … Додаю трохи кави – зовсім трохи! … Це трохи як мастурбація – але значно інтимніше. … – Та трохи. … Але ж і я хочу трохи щастя. … "Та нічого, я ж тільки трохи…& … Завірюха трохи спала.

Спасокукоцький скоса позирав на Кукуєвицького і думав: «Здається, він трохи менший за мене… Оно но як на лікті спинається й шию витягає. … Невже справді і на крижині плавав, і з розбійником так хоробро розмовляв… А я ж усе чисто вигадав – і про шуліченят, і про пожежу…» Насправді то він сам трохи не спалив корівника.

Через рік і пан Януш трохи прочуняв од свого горя і почав розважатись полюванням. … Нарешті, коли він трохи одійшов, наспіла третя звістка, що козаки погромили і взяли у бранці все військо коронного гетьмана під Корсунем і самого Потоцького та ще й польного гетьмана Калиновського віддали татарам у неволю.

Завдяки невтомній п’ятдесятилітній праці вченого Сковорода не лише здобув собі визнання як один з найвидатніших європейських мислителів доби бароко, але й бодай трохи привідкрив світові «незнану землю» української культури. … Так само трохи пізніше обидві ці течії зустрічаються в Баадера 235.

аж трохи образилась викладачка. … сказала Клава Приходько, яка хоч і дружила з Ягнич, але завжди їй трохи заздрила. … кивають копачі на худорлявого бородатого юнака, що й сам, видно, трохи соромиться своєї мудрецької закучерявленої бороди. … — Трохи б літ скинути, — … аж трохи образившись, сказала Інна.

Микитася, котрий трохи лячно зустрічає її запитливий погляд, бо жінка ця вдачі крутої і не терпить ніякого свавільства, особливо по алкогольній лінії: береже Марія Казимирівна серце свого чоловіка та добробут родини. … Гетьман відпустив трохи повідці, й кінь став навдибки.

Справді, куля трохи повернулася і одним із чотирьох очей втупилась у трійку римлян. … Міцний, трохи вайлуватий чолов’яга, він на власній шкурі встиг відчути дихання кістлявої ще під Дюнкерком, перебуваючи в складі англійського експедиційного корпусу у Франції. … Трохи нижче – розбірливий автограф Олівера Хевісайда.

Він був стрункий, широкоплечий, з грудьми богатиря, трохи зігненими кавалерійськими ногами; ходив він ледь сутулячись і завжди дивився трохи вниз. … Лікував мене наш третяротський фельдшер Трохим Іванович. … Він підсипав до моєї мазі якоїсь гидоти, що викликала знов запалювальний процес, і я трохи не вмер.

Ту ж мить у кімнаті матеріалізувався масивний захаращений письмовий стіл, що трохи повисів на два фути над підлогою, потім гупнув униз. … Та все це служить лише зайвим доказом того, що ми підвладні емоціям, як і всі інші, хоч трохи самодетерміновані істоти. … Вирізнявся тільки голос – чистий, занепокоєний трохи і трохи плаксивий.

Пахнув дiд теплою землею i трохи млином. … Кота вона проклинала щодня по два-три рази так, що вiн трохи згодом був якось захворiв i здох дес у тютюнi. … Але трохи згодом материнi дiла похитнулись. … I ходив вiн трохи нiби присiдаючи, як на сiнi чи на ступi. … Я постояв трохи i пiшов ще раз до дiда творить добрi дiла.