Результати пошуку слова: Тріумф

тріумфу́ючий1 – дієприкметник (від: тріумфува"ти) відмінок однина множина чол.

тріумфа́льний – прикметник відмінок однина множина чол.

тріумфува́в тріумфува́ли жін. тріумфува́ла сер. тріумфува́ло Активний дієприкметник Пасивний дієприкметник Безособова форма Дієприслівник тріумфува́вши

тріумфа́торський – прикметник відмінок однина множина чол.

…тріумфа́торам знахідний тріумфа́тора тріумфа́торів орудний тріумфа́тором тріумфа́торами місцевий на/у тріумфа́торові, тріумфа́торі на/у тріумфа́торах кличний тріумфа́торе тріумфа́тори

Ні іскорки тріумфу. Молодість не вірить у поразку, у знесилля, у смерть, бо вона сама — щоденна, постійна, тріумфуюча всередині самої себе перемога. зарані повна тріумфу певність і страх од цієї певності. Вороги тріумфуватимуть. Але тріумф їхній — завчасний. Хіба не тріумф? Для якого чорта салюти, паради, тріумф?!

…торці тріумфа́торкам знахідний тріумфа́торку тріумфа́торок орудний тріумфа́торкою тріумфа́торками місцевий на/у тріумфа́торці на/у тріумфа́торках кличний тріумфа́торко тріумфа́торки

тріумфува́ння – іменник середнього роду відмінок однина множина називний тріумфува́ння родовий тріумфува́ння давальний тріумфува́нню знахідний тріумфува́ння орудний тріумфува́нням місцевий на/у тріумфува́нні, тріумфува́нню кличний тріумфува́ння*

Великий Рим повен тріумфальних арок, Хто спорудив їх? Над ким Тріумфували цезарі? З’єднати візантійську церемонію імператорського виходу з тріумфом римських цезарів. Почалися великі готування, що набули найбільшого поспіху в останню ніч перед тріумфом. ‘Тріумф розпочали чини синкліту.