Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»
Так жила, доглядаючи, розпадаючися над чужою дитиною, аж до хвилини, в якій не прокинулася в ній туга і привичка її чудного люду — зміняти від часу до часу місцевість свого побуту, — … Та не лиш тоді прокидається в нім якась чудна туга в серці до далечини… і іншого світу. … В його серці розігралася туга.