Результати пошуку слова: Тужливо

Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»

Posted on by / 0 Comment

Спокійно і тужливо, хвилюючись і крилато, заколисувало щось у воздусі до сну, заливаючись притім смутком. … Рівно і обережно, тут тихо, там шепотом, а все в один голос, все шум і шум… Тужливо рослося деревині по верхах. … — каже він сумно, тужливо і обіймає її.

Олекса Кобець – Записки полоненого

Posted on by / 0 Comment

Вона тепер не блукала, а бігала – розпатлана, простоволоса, підбігала до солдатів, пильно вдивлялася їм увічі, від чого багато хто відвертався й занурював очі в землю, а потім гукала божевільно тужливо: – … І знову це виходить у нього якось доброзичливо, ласкаво, більше тужливо, ніж справді сердито, роздратовано.

РОНИ Жозеф – По вогонь. Печерний лев – КОМПАС (Подорожі)

Posted on by / 0 Comment

Але звірі теж побігли швидше, і в міру того, як наближався вихід, син Леопарда тужливо подумав, що на волі небезпека, яка загрожувала його товаришам, не зменшиться, а навпаки, збільшиться. … Набурмосені, невиспані, вони мовчки брели, тужливо згадуючи далекий рідний табір, що лишився по той бік гір.

Ольга Кобилянська – Через кладку

Posted on by / 0 Comment

Мряки, що підіймалися вже з гір і лісів, мов позачіплювалися там у польоті під небеса, розпливаючися тужливо в пораннім сонці. … Чи я був справді такий короткозорий, що не бачив відразу того, за чим так тужливо визирав і дожидав? … Визираю тужливо крізь своє вікно та через сади до неї.

ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi

Posted on by / 0 Comment

Біла пташка печалі летіла у червонуватому небі і тужливо посилала в ніч і в тишу своє тихе зітхання. … Кричала тужливо, падала грудьми на воду і зривалася догори. … Десь далеко в просторі тужливо заіржав кінь, і це самотнє іржання, розбите на тисячки лун, довго відгукувалося чи з одного, чи з другого боку.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Неложними устами

Posted on by / 0 Comment

Передсвітанкові тумани накочувалися з лісів, десь за туманами тужливо курликали журавлі, що, мабуть, заблукали в темному просторі, а ці двоє тулилися одне до одного, мов двоє замерзлих журавленяток, і грілися одне від одного, ставало їм тепліше і в душах, і на цьому світі.

ТОЛСТОЙ Олекcій – Аеліта. Гіперболоїд інженера Гаріна

Posted on by / 0 Comment

Туди, тужливо рикаючи, йшло стадо незграбних довгошерстих тварин – хаші – напівведмедів, напівкорів. … тривожно, тужливо вдивлялися вони в небачені вогні, в похмурі, обірвані постаті повстанців. … тужливо підвів голову.