Результати пошуку слова: Туж-туж

БОКАЧЧО Джованні – Декамерон

Posted on by / 0 Comment

Люди вже помирали без тужільниць, а часом то не було кому й душі доглянути, не то що. … І що воно за чоловік – ні старощі, ні недуга, ні видима смерть, ні страх перед Божим судом, на якому він тужтуж має стати, – … туж–туж, здавалося, заплаче. … А голова так боліла, що туж–туж, здавалось, на частини розломиться – та воно й не диво.

Семен Скляренко – Володимир

Posted on by / 0 Comment

Враз ніч ожила, зникла тиша, над землею прокотився теплий вітрець, дужче запахло травами й квітами, прокинулись навіть птахи – Микула почув спів пізніх солов'їв у кущах, лемент сполоханих кряків на косах, тужні стогони самітних куликів, що ширяли десь над плесом.

Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ

Posted on by / 0 Comment

Зрідка хто порушував понуре мовчання; тільки діти, які ніколи не втрачають здатності веселитися, із сміхом і галасом купалися в стовпах золотавої куряви, збитої на шляху; та жвавий сміх їхній звучав якось тужливо, сумно в цьому принадному затишку. … як я тужив за тобою!.. … За чим тужити й сумувати?

Григір ТЮТЮННИК – Вир

Posted on by / 0 Comment

Він думав, що сказати, він гарячкове працював мозком, чим налякати юнака, чим його доконати, чим заставити його покоритися йому і взяти з нього слово, що він не буде нікуди писати ніяких листів і скарг, але думки тужавіли, формувалися невиразно. … В чорній тіні його козирка тужили очі: невже забули його люди в Троянівці?

Борис Грінченко – Під тихими вербами

Posted on by / 0 Comment

І тяжке материне тужіння озвалося знову по хаті. … Одна тужила, схиливши свою стару сиву голову на чорні, худі, порепані від тяжкої довгої праці руки, а друга сиділа кінець столу випроставшися, сиділа нерухомо, і очі її нерухомо дивилися в одну цятку… … Вона не плакала, не тужила, не нарікала.

Олесь Гончар – Твоя зоря

Posted on by / 0 Comment

Батько Софійчин тієї осені новів один з останніх ешелонів на схід, повів уночі, тужливо прокричавши гудком на весь степ. … Самі не свої ходять кілька день, запухлі від сліз, сліпі від горя, мабуть, і за ним, Заболотним, досі там тужить якась й чому ж бо й ні? … — Ждіть і не тужіть на валу.

Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ

Posted on by / 0 Comment

— Руки їм поодбиваємо, не тужи! … Десь з-під фронту колгоспники, одягнуті по-зимовому, все женуть худобу в евакуацію, і корови тужно ревуть назустріч студбатівцям, спотикаються, натираючи ногами давно не доєні, порозбухалі вим’я, гублячи молоко на каміння розбитого шосе.

Галина Тарасюк – МИТАР ПЕЧЕР ГОСПОДНІХ

Posted on by / 0 Comment

І ніколи вже не вимостять під квітучою його кроною, серед білого рясту собі кубелечко Лель і Полель, і не зів'є на вершечку його гніздечка, не виведе пташенят ані соловейко веселий, ані тужлива сойка… … — Тужиш? … — Тужи. … І най серце твоє тужить за предвічним навіть під захистом твойого нового бога, Мирку.

Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ

Posted on by / 0 Comment

Тільки вони, сопілки, мають низький тужний голос, на них ніхто в селі не вивівкує, це було протиприродне, сопілка з вербової кори знала тільки низькі нути, котрі висотувалися, здавалось, з самої землі, з соків, із кореня… … А плачі, як тужні ріки, що пливли землею і небом, коли вивозили наших сусідів на Сибір?

Ольга Кобилянська – Земля

Posted on by / 0 Comment

А бувала люта, коли надармо ожидала дощу, що мав її скропити, коли тижнями надармо тужила за холодними ситими краплями води, і замість води жевріюче проміння сонця випивало її соки. … Тужити – не тужи, синку, бо однаково треба свій час відслужити. … – потягло воздухом.- Він тужить!