Результати пошуку слова: Туж-туж
МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник
Мелодійний передзвін тужно полинув попід стелею, а потім до нього долучився такий соковитий задушевний голос, що зразу всіх узяв за серце. … До самого ранку в хаті стояв веселий гомін голосів, лунали то жартівливі, то сумно-тужливі пісні. … Серце його тужно нило від гострої тривоги, рвалося до Дубової Балки.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський
Перше – тужила за сином, а тепер уже й за його батьком, а своїм мужем, відколи вмер старий. … Ах, хто ж то так тужно, хто так ніжно грає на роялі!? … від тужливого Шопена до грімливого Бетховена, до мрійного й ніжного Штрауса… До незрівнянного Леонтовича… До солов’їного співу… До жайворонків у степу… До передзвону перепелиного.
Григорій Квітка-Основ’яненко – Пан Халявський
Самітниця дуже тужила й при нагоді встигла шепнути, що вона рада була б уникати такого утиснення. … Усе журюся своєю службою, а того й не знаю, що мені треба ще гірше тужити, бо я зостався кругом сирота, без батенька й матінки, та ще й на службі! … – скрикнув я, дивуючись і тужно дивлячись на Кузьму.
Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля
Вона тужно заколихує, на хвилю відносить од того, що є, й помагає забути себе. … Я тужу за молодостю. … Який вимучений, тужний, зацькований погляд! … Ввесь запас моєї сили волі вичерпався, я порожній, мені тужно, нудно, й тільки сама туга сидить там, як чорна, вохка жаба. … Сердиті, тужні нотки; рухи мляві, знеможені, як у п'яної.