Результати пошуку слова: Тума
ЛЕМ Станіслав – Соляріс
До того ж перед заходом сонця погустішав туман, і розшуки довелося перервати. … А втім, може, воно десь і плавало; ретельно обстежити тисячі квадратних миль хвилястої пустелі, майже постійно повитої клаптями туману, експедиція не могла. … Дим, пилюка й туман зникали – їх з протяжним стогоном утягували вентиляційні труби.
МИРНИЙ Панас – Повiя
Надворi, неначе туман, сiрий свiт коливався над землею. … Те лихо, що їх туманило, що важким каменем лежало на душi, скотилося, коли вона переступила за свiй двiр. … Раннiми туманами вкрита, дрiбними дощами полита, потом та кривавицею примочена! … Як у туманi Христя, як темної осiнньої ночi серед великої пустинi!..
Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ
Він і справді з нами, воєнними переростками, не дуже панькався, мав звичку називати нас «туманами вісімнадцятими», а часом не по-педагогічному смикнув за вухо або й свиснув лінійкою по плечах — давалися взнаки порядки у «повшехній» школі недавніх польських часів. … тут туманіли: молитви, співи, прапори, промови, просто розмови…
ЩЕРБАКОВ Володимир – Сім стихій
З туманностями. … Якщо над крутими прибережними сопками блукають тумани, у бухті затишно й трохи сутінково, прибій утихомирюється, весла лягають на воду м’яко, човен пливе швидко – полюбилися нам і такі дні. … Над чистою темною річкою стелився білястий туман. … Його приховує пекучий туман, жовта пара.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Щедрий вечір
А згодом над ними по-дитячи нахиляють голiвки зволоженi туманом ягоди. … А як хочеться спати в тобi, у твоєму солодкому туманi, у твоїх зорях!.. … – стрепенулась вона i туманом очей своїх поглянула на мене. … в очах їй теж стоять накупанi туманом i пташиним спiвом лiси. … – З отими самими, що зараз бiля воза туман видихають.
Олесь Гончар – Твоя зоря
Гуде й гуде під нами серед досвітніх просторів, розшматовує тумани, розтинає навпіл зоряні тауни й сіті, влітає в стугонливі тунелі й стрілою вилітає з них… … Може, тому, що такий ранній час, коли й усі ті гігантські темні споруди серед досвітніх туманів, здається, існують мовби самі по собі, без людини, без її втручання.