Результати пошуку слова: Тут

вони душею відчували, що тут, у вогнлх Вузловиї, зараз вирішується їхня майбутня доля, бо хіба ж не вона ото випружинює; з хаосу м'язами покрученого розпеченого заліза? … Тільки чи не занадто гучний розголос пішов тут про мою персону? … — Але ж, кажуть, котрийсь тут із ваших у поліцайчуках ходить?

Саме тут і починається наша нова історія. … тут втрутився Нукас, – … Та тутечки тільки поглянь – такі дивні знайдуться, що й не здогадаються пригостити сусіда пінтою пива, хоч він живе у норі з золотим денцем. … Тут вже про успіх подбав Гандальф. … Кошелі-Торбинси насупилися та замислилися, до чого тут право спадщини. 

–  Тут не до жартів, отче. … Бо нас тут і ранок застане. … – Навіть якщо надибають цю місцину, його тут уже не буде. … –  Запам’ятайте: нас тут було всього четверо, – … Тепер він сидів на дубі, який ще міцно тримав на собі поруділе листя, вдихав теплий дух ладану, і чорному воронові було тут затишно.

А до того ж не слід бідну жінку на гріх наводити та пляшок тут наставляти… … Мабуть, Готфрід довідався про щось приємне і побачив, здається, що дорога вільна, бо з великим ентузіазмом з цього приводу тут-таки бурхливими темпами заприязнився з Біндінгом. … Обоє мешкали тут уже п'ять років у маленькій кімнаті.

О віки, ви проминули недурно, тут зібрано — не бійтеся! … Тут із мурашками поштивості у спині дожидаються авдієнції міністри «республіки», тут не один уже монарх за показною величністю й награною вибачливістю ховав тремтіння тривоги. … Тут князь уже підводить тьмяні, вицвілі, з блідо-сірими баньками очі на гумового короля.

Саме в золоту пору, коли днина одна важить, пішов би заробив — а тут іди на панське. … І тут нічого! … Причому тут церква, дім благословенства, на таке паскудне діло? … Мабуть, дяк тут живе. … Щось тут не так. … Правда, нічого неможливого тут нема. … Хто це тут? … Чого тобі тут треба? … Мабуть, так, що тут і не шукайте.

Навіщо вона тут, так далеко від рідної домівки, нащо, нащо, Настасю? … Питала сама себе, питало чуже небо, питали чужі дерева, питали чужі птахи, питали чужі води, увесь простір гучав коротким і безнадійним: «Нащо, нащо, Настасю?» Востаннє чула своє ім’я тут над морем, бо мало воно втонути в морі назавжди, навіки.

Множество людей кинулось до Почайни – тут були горяни* (* … – А тут нова сорочка й ногавиці, – … Чув я, що пізніше Малуша тут, на Горі, в княгині Ольги ключницею ніби була, та не впоралась, послала її княгиня в якесь село… … – Вона працювала тут, на Горі, потім княгиня Ольга послала її в село своє…

а тут застав батька сумним та мовчазним. … Хіба ж ми тут не дрижимо за його життя і здоров'я? … Який мені тут буде заробіток, як ті, що мені роботу дають, помандрують? … — На струменти ні, але таки мені треба буде воза або й два, бо знаєте, скільки мені діток Бог дав, а я їх, сиріток, не лишу тут…

Тут не тільки боротьба відділів УПА та захист українського населення від фізичного знищення на рідній землі, але й екскурси в історію, описи побуту, народних звичаїв, економіки, освіти, культури. … Тільки де-не-де недоруйнована церковця нагадує, що тут було колись українське село.