Результати пошуку слова: Тут

– Ми розігнали погань і немало їх поклали, але бачу, що тут ми були потрібніші. … Мене тут не було. … З-під зброї вбивць він витяг двійко ножів у вигляді вузьких листків з червоно-золотим візерунком; тут же знайшлися й піхви, оздоблені дрібними самоцвітами. … Тут впало хоробрих багато, Тих, що до Моря спішили… Спитайте північного брата.

–  Пам’ятаєш, на аренi розлючений бик, а тут дядько у капелюсi, з гинджалом, перед ним танцює. … Головне тут – красиво вимахувати червоною плахтою i ловко вивертатися, щоб рогом не зачепило. … Головне тут – тренування i спритнiсть. … А тут телеграфний стовп на дорозi. … Колись дiйсно тут був величенький ставок-копанка.

 Дивися, і Колесов Степан тут. … Були тут і знайомі. … – І Андрюша Нефедов тут. … Тільки навіщо тут Степан Колесов, він же спортом ніколи не займався?» – … –  До чого тут ми?  … –  До чого тут ми?  … Щоправда, тут одразу виникали складності. … Я все тут підібрав за датами, і ти черговість документів не міняй.

Тут велика відповідальність, навіть вина нашої держави, якою ще досі правлять ті, батьки яких чи рідні або їхні вчителі вірно служили катам нашого народу – Сталіну та Берії, були виконавцями суворих вироків учасникам визвольних змагань. … Отто Марек – однокамерник з Бадена коло Відня – теж опинився тут.

Вриваючи тут і там, може часом і з паузами цілих років, але що постановив… доведу до кінця. … Але тепер її тут нема. … Тут вона, мов завагалась, урвала… — … Коли б могла її тут набути, я б між них не йшла. … Не заходив тут до хати; хоч і який порожній видався мені цього вечора наш садок перед зільником, —

Велетень якийсь, Геракл XX віку, бився тут з морем, і зосталось побойовище: багатотонне груддя залізобетону, як після бомбування, лежить вподовж берега в руїнному хаосі. … Стихія тут показала себе. … Тут справді є змога зосередитись, зібратися з думками. … Гідність, самоповага майстра — ось тут вона владно й негучно живе.

Пишний, майже безмежний великан, неначе у вандрівці, задержався ось тут та задумався над тихими полями, а недалеко нього, почувши за собою зеленого опікуна, попіднімалися сільські хати. … Тут… і там… і там – розкинулося село. … Але саме тут напотикала на грубий напір Василя. … Він один сам… сам, як стояв он тут тепер.

І ось тут нагло зчинився алярм! … Геть скільки їх тут стояло – в кожного сколихнулося серце. … Все те різне віком, фахом, статтю і уподобаннями, але все тут має спільну рису – рису шукачів чогось і збігців кудись, – … Прошу: звідки тут у цім казані взявся сивуч або нерпа!? … Фантастична і дивовижна земля тут!

побоєвище й арена пориву до життя й радісного цвітіння, що мерехтіло, як недосяжна вже для присутніх тут мрія. … Тут судів увесь Максимів рід, а чи точніше – рештки його, мозолястого, дебелого, жилавого. … Ах, як поєднати радість народження з трагедією неминучої загибелі когось посеред тих, що зійшлися тут разом?!.

Воно тут було низьке і якесь тверде, без легковажної прозорості, яка натякає на незглибимість космосу і множинність населених світів, – … і з розмаху… Здоровезна така мавпа… Доконала вона усе-таки мій корабель своїми каменюками – двічі у стратосфері і ось тут… Дивовижна історія… Такого, здається, ще не бувало.