Гнат Хоткевич – Довбуш
Саме в золоту пору, коли днина одна важить, пішов би заробив — а тут іди на панське. … Бо Олекса так здивовано глянув, і погляд той був таким яскравим показником далекості, усамітнення, пустельництва якогось, що Єлені стало ясно — де вже там пробитися через ту пустелю й дістатися до свого справжнього давнього Олекси.