Skip to content туди, куди вони всі йдуть, падаючи й знову встаючи. …
Вони хитаються, але ще повзуть тупо й автоматично, як мовчазна й велика сіра отара. …
Туди він поклав знову й ту, з якої пив італієць. …
Десь, певно, відчував, що зірвався й кудись непоправно летить, і хоч намагався ту рівновагу відновити, та вона явно відновитись не давалася. То чи гріх кинути туди, в душу, промінчик? …
Вони вірили, що в іконі дивним чином присутній святий дух, сам, може, Господь Бог, і маму мою немало турбували мої пояснення, що образи, мамо, друковані в друкарнях на машинах або ж мальовані людською, може, й нечестивою рукою. …
Хіба не видите, мамо, яка тут панує радість? дивились крізь темряву десь на утрачений світ, десь туди, де лишилась країна, осяяна сонцем, де лишилась Вітчизна, озвучена сміхом дитинства і юності рано одтятої, де лишилася мати… родина… дружина… Мерехтіли грона очей і летіли десь у темряву чорну, у прірву. …
Пролітають з грюкотом мости, семафори, тунелі, – 