МИРНИЙ Панас – Повiя Posted on by / 0 Comment Шкапiйчина тюпа; колеса тiльки гудуть, котячись по сухiй землi. … Якраз на той час вона налучилася у кухню i мерщiй сама похопилася… Ще тюпаючи до погреба, вона завела пiсню, а як опинилася у його темнiй самотнi, то так розпустила свiй голос – аж луна знялася!
МИРНИЙ Панас – Серед степів Posted on by / 0 Comment – одказує неласкаво Яким.- Поки холодок, хай тюпав, бо як сонце припече, то тоді й повагом важко… Но!
Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля Posted on by / 0 Comment Згори чути тюпання і дренчання брички. … Я щільніще загортаюсь у шубу, поправляю шапку, і знову думаю під тюпання конячинки.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня Posted on by / 0 Comment І справді: з вільшаника тюпцем біг до них Мокроус, і скельця теодоліта поблискували на сонці ярким світлом. … Небавом, пустивши тюпцем коні, Варивон впізнав, що це була Василина, дочка полісовщика, який жив у лісовому закуті біля глибокого і навіть у жнива холодного ставка.
ФРАНКО Iван Якович – Лис Микита Posted on by / 0 Comment Отакеє розповівши, Враз з Бабаєм півня з'ївши І спочивши під містким, Наші любі подорожні, Мов святії та побожні, Далі тюпали пішком.
БОКАЧЧО Джованні – Декамерон Posted on by / 0 Comment Тюпають ото вони собі рядом, гомонять про те, про се, та й заїхали у глибокий байрак; кругом тільки бескеття круте та дерева густії, а людей ані духа. … От давай вони їхати разом – тюпають поруч тихою ступою, сказано старі.
ЩЕРБАК Юрій – Хроніки міста Ярополя Posted on by / 0 Comment А старець наш благочестивий, Лаврін Червінка, тюпає довгими коридорами замку Потоцького, і дзеленькає у шкіряній торбинці червоне золото – тихо і мелодійно дзеленькає, мовби птахи золоті десь весело щебечуть… Птахи…
МИРНИЙ Панас – Лихо давнє й сьогочасне Posted on by / 0 Comment Вікна в ньому зачинені та ще й фартушинами завішано, високі, мов верстви, коні важко тюпають; у них селезні грають та калюка з-під коліс розкидається на всі боки.
СЕЛІНДЖЕР Джером Девід – Над прірвою у житі Posted on by / 0 Comment – Май розум, старий, тюпай додому.
МАЙН Томас Рид – Вершник без голови Posted on by / 0 Comment А позад усіх, обережно ступаючи по колючій траві, тюпав Тара.
