Результати пошуку слова: Тяга
СКОРИН Игорь – Хлопці з карного розшуку
Ніхто не знав, що це лише мала війна й зовсім не за горами та, величезна, страшний тягар якої ось-ось упаде на плечі всього народу… Дорохов особливо радів за батька, який встиг побувати зі своїм батальйоном на Халхин-Голі. … І щеня почало тягати по хаті різне ганчір’я та лахміття, от і прозвали його Лахмітом.
ЯЧЕЙКІН Юрій – Бiблiйнi пригоди на небi i на землi
ХОДIННЯ НОЯ ПО МУКАХ Правду кажучи, Носвi страшенно поталанило: в парафiу “Головколодапостачзбуту” саме був оголошений Тиждень боротьби з тяганиною. … Тиждень боротьби з тяганиною був у розпалi. … Тиждень боротьби з тяганиною закiнчився! … Удома Ной, знесилений тижневою боротьбою з тяганиною, розпачливо оповiдав: –
Григір ТЮТЮННИК – Вир
Десять років вас тягав, щастя-доленьки не мав». … Близкість цієї сили ніби вдихала здоров'я і в самого Дороша, і він знову починав працювати з почуттям легкості і впевненості в рухах, хоч насправді руки його слабіли і тремтіли від тягаря, що лежав на вилах. … — Тебе як послухати — на два роки тяганини вистачить.
ІЛЬФ Ілля Арнольдович – Дванадцять стільців
Немічні ніжки його тремтіли під тягарем пухлих папок тютюнового кольору з записами, з яких можна було почерпнути всі відомості про родовід мешканців міста N і про генеалогічні дерева, що зросли на злиденному повітовому грунті. … Радпрацівники, що вийшли на службу у ватних пальто, задихаючись, розстібались, відчуваючи тягар весни.
ХАЙЯМ Омар – Рубаї
Омар Хайям Рубаї 1 Цей гордий небосхил, байдужий лиходій, Ще жодному із нас не підживляв надій: Де знайде зігнуту під тягарем людину, Іще один тягар він накидає їй. … 172 Хоч я не шліфував покірності перлину I тягаря гріхів з плечей своїх не скину, Все ж не пускаюся я берега надії, Бо тільки істину я визнаю єдину.
Володимир Малик – ШОВКОВИЙ ШНУРОК
— А окрім цього, зелене знамено пророка — занадто важкий тягар для намісника бога на землі. … — Навіщо обтяжувати його земними клопотами, коли є мільйони вірних підданих, які з радістю нестимуть замість нього цей тягар! … — радісно вигукнув Кара-Мустафа, відчувши як у нього звалюється з пліч важкий тягар.