Результати пошуку слова: Тягло

Володимир Винниченко – Відродження Нації

Posted on by / 0 Comment

Признання їй автономії тягло за собою признання її окремої національности. … А все це тягло за собою збіднення Великоросії, одсунення її з позіції самодержавного народу, на становище співучасника з другими народами в Росії. … І хіба на протязі кількох місяців не тяглося це злочинне, кріваве страхіття?

БАГРЯНИЙ Іван – Тигролови

Posted on by / 0 Comment

Взагалі її щось нічого не цікавило, її тягло на Бікін. … Його тягло туди. … Або й ще куди… Він би вже тепер з цілковитою апатією і байдужістю поліз до самого пекла, його тягло туди. … йому страшенно кортіло, його тягло глянути на той заборонений для нього світ.

ЖУЛЬ ВЕРН – ТАЄМНИЧИЙ ОСТРІВ

Posted on by / 0 Comment

Навколо вже здіймалися не гранітні кручі на зразок плоскогір’я Широкий Обрій, а тяглося пасмо дивовижних примхливої форми скелястих пагорбів, які обрамляли вузьку бухту, відгороджену мисами, що утворилися з мінералів, вивержених вулканом. … Тепер вони змайстрували справжнього досить зручного воза, але їм бракувало тяглової сили.

Микола Олійник – Леся

Posted on by / 0 Comment

Невидимі в сутінках кажани шурхали над головою, від Стиру тягло холодом. … Щось ніби тягло туди, привертало погляд, змушувало схвильовано битись серце. … Знизу тягло прохолодою. … Гірко пахло пожухлим листям, з ущелини, де в темряві сердито билась об скелі, шуміла Кура, тягло холодком…

НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Тореадори з Васюкiвки

Posted on by / 0 Comment

Пiсля чарки їх завжди тягло на пiсню. … Мене мов на налигачi тягло туди, до тiєї почорнiлої вiд дощiв, розсохлої i трохи скособоченої вiтрами щогли, яки стирчала посеред шкiльного двору. … Нас тягло по полю, наче собачат на мотузцi. … I бачила, як тягло нас по полю, як спалахнув змiй.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа

Posted on by / 0 Comment

Коли – підняв він очі на взгір'я, що тяглося понад домами, – … все те тягло її кудись, не давало спокою. … постояти поруч з ним, спершись на поручата, доторкуючись своїм плечем до його плеча…» І треба було йти в хату, а Зосю тягло в ту милу сторону, де вона зачула нове щастя, де вона пережила такі милі години.