Борис Грінченко – Під тихими вербами
якимсь непевним голосом тяг Грицько.— А вам же та земля як: ви її самі, чи що, хочете купити? … І враз Зінько почув, як маленькі руки вхопили його, почали тягти, торсати, смикати. … — Тягни! … Свідків усіх добрано таких, що вони в один гуж тягли. … От зовсім як вірьовка по дереву шморгає, коли тягти її.