Результати пошуку слова: Тяж
Крістоф Рансмайр – Останній світ
Він нарікав на свою самотність у залізному місті на тяжкі сни в мансарді, знов і знов шкодував, що припустився такої фатальної помилки щодо почуттів Ехо, помилки, сліпою жертвою якої він, мовляв, став. … І п’яний Марсій, поринувши в горілчаний чад, обплутаний тяжкими [103] сновидіннями, пролежав аж до світу.
ВЕРН Жюль – Незвичайні пригоди експедиції Барсака
– перебив він сам себе, звертаючись з цим вигуком до свого коня, який тяжко спіткнувся. … Звичні до злигоднів, до тяжкого життя негр і негритянка переносили всі випробування напрочуд терпляче. … За цих умов життя їхнє було не таке вже й тяжке, і все було б добре, якби не обмеження свободи і зрозуміла турбота про майбутнє.
УДОВИЧЕНКО Александр Иванович – Україна у війні за державність
Це були дуже тяжкі часи для молодої Української Держави. … Невідступно переслідуючи ворога, Запорозька дивізія 13 березня розбила його в тяжкому бою під станцією Гребінка і примусила відступити в напрямку на місто Лубни. … Переважаючі сили ворога примусили наші війська відступити крок за кроком з тяжкими боями.
Юрій АНДРУХОВИЧ – Таємниця
На одному березі – фотопластикум, Франц-Фердинанд, німе кіно і танець шиммі, на іншому – космонавти, Мао Цзедун, Центральне телебачення і смерть Гагаріна, яку вона тяжко оплакувала. … Зрештою, тяжко цьому щось заперечити. … Часом ішлося про вельми тяжкі побиття. … У січні він упав послизнувшись і тяжко забився, після чого не зміг ходити.
КРУК Назар – Звірі
Я тяжко зітхнув. … теплих речей у нас майже немає… Я зітхнув ще тяжче, зробився ще більш жалюгідним, розвернувся, опустив плечі й пішов геть. … Він тяжко зітхнув, але послухався, мовчки сів на лавку. … Жарох нарешті глянув на мене, відвів очі, тяжко зітхнув і відмахнувся: – … Не я ж віддаю накази… Я тяжко зітхнув і обернувся до Ані: –
ДОВЖЕНКО Олександр Петрович – Зачарована Десна
В тяжкому розпачi, забувши вмить про порятунок грiшної душi, прудко дременув додому. … Голова в нього була темноволоса, велика i великi розумнi сiрi очi, тiльки в очах чомусь завжди було повно смутку: тяжкi кайдани неписьменностi i несвободи. … Як тяжко було менi без вас!.. … А найбiльш, чого їм вiдпустила доля,- роботи, тяжкої працi.