Результати пошуку слова: Тік-тік

тікани́на – іменник жіночого роду (тікання) відмінок однина множина називний тікани́на родовий тікани́ни давальний тікани́ні знахідний тікани́ну орудний тікани́ною місцевий на/у тікани́ні кличний тікани́но* [розм.]

325] Через увесь-бо я табір пройду, аж поки дістанусь 326] До кораблів Агамемнона, де позбиралась старшина 327] Радити раду – тікати їм звідси чи битися далі». 188] А пригадай, як від стада корів, що ти пас одиноко, 189] Гнав я нещадно тебе на проворних ногах із Ідейських 190] Гір, і як ти від мене тоді утікав безоглядно?

Всі тікали, охоплені жахом. Товаришу Кузнецов, що робити з жінкою, яка запалила тік? – Тікати хоче? – Раз запалила тік, не дає зерна державі – контра! Відстрілюючись, тікає од білих. Вони й повтікали. Дівчата, давайте тікати додому. – У Гривенській треба було тікати, а тут Тимошенко наздожене, зарубає. Тікаймо, подружки.

Бо́ричів Тік – власна назва (назва вулиці) відмінок однина множина називний Бо́ричів тік родовий Бо́ричевого то́ку давальний Бо́ричевому то́ку знахідний Бо́ричів тік орудний Бо́ричевим то́ком місцевий на/у Бо́ричевому то́ку, Бо́ричевім то́ку кличний Бо́ричів то́ку*

тікта́кати – дієслово недоконаного виду Інфінітив тікта́кати однина множина Наказовий спосіб 1 особа 2 особа МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа 2 особа 3 особа тікта́катиме тікта́катимуть ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС 1 особа 2 особа 3 особа тікта́кає тікта́кають Активний дієприкметник Дієприслівник тікта́каючи МИНУЛИЙ ЧАС чол.

тік-та́к – вигук незмінювана словникова одиниця

А там брали свої убогі пожитки, мечі й щити, розтікались в усі боки до своїх домівок, і гіркі почуття огортали їхні душі. – Радимичі від вовчого хвоста тікають, – Це ж вони на цей раз врятували Візантію, їм і тільки їм мусить завдячувати імператор-чернець тим, що зберіг корону й червоні сандалії, втік від смерті, живий.

Скоро після нового року до замку дійшла звістка, що на Запорожжі неспокійно і що з Чигирина втік за пороги сотник реєстрових козаків Богдан Хмельницький з метою підняти нове повстання козаків. Мені треба скоріше тікати з Львова! — Та то ж усе втікачі з передмістя. — До своїх треба було тікати.

Ну, всі були спершу заголосили і намірилися в ліс утікати… Тепер ролі перемінилися: улани й драгуни зіскакували з коней і тікали на левади, сподіваючись там знайти порятунок, але їх скрізь наздоганяли й нещадно вбивали… — «Втікати звідси, коли вона дала знати Петрові про місце свого перебування, коли.