Результати пошуку слова: Тік

Тікати час… — … — Вже Львівським шляхом багато тікає вельможних панів… — … Щоб я тікав од ганебних хлопів… од смердючого бидла, що повинно з одного мого погляду тремтіти… Десятерьох хлопів зараз же посадовити на палі на острах всім. … — Цей чоловік — коваль з Константинова і тікає звідтіля од ляхів.

тіка́ння – іменник середнього роду (від: тіка"ти) відмінок однина множина називний тіка́ння родовий тіка́ння давальний тіка́нню знахідний тіка́ння орудний тіка́нням місцевий на/у тіка́нні, тіка́нню кличний тіка́ння*

тік-ті́к – вигук незмінювана словникова одиниця

— Та ви б сюди до нас тікали, — … Найкращі лицарі, цвіт Запорожжя, не витримують уже, тікають до чорногорців, до волохів, а то кидають шаблюки й міняють їх на чотки… … А отці базиліани відняли її й вивезли звідти до себе на тік той хліб, який ми сіяли й жали, — … — Тікай обережніше.

Треба звідси тікати. … „Треба якнайшвидше звідси тікати!” – … Гу-гу-гу… Трісь-трісь-трісь… Незвичайний гугіт… Як тільки вона це подумала, їй зробилося страшно і захотілося тікати.Та нараз темрява розвіялась. … І я тікав разом з нею, та від чого – не знаю. … Перебираючись з одного місця на інше, вона тікала від одного смутку до іншого.

Побачивши, як Левантина втекла з танців, і знаючи, що в неї в дворі нікого немає, він пішов до себе на тік, з току перескочив у свій садок, а з свого садка в Струків,— чи не побачить там дівчину. … Хотіла вже тікати, але він придержав її за рукав: — … Одначе цього разу ще не зважився сперечатися з батьком і пішов на тік.

Дмитро, вплівши правицю в тугий сніп, знайшов ногою роздвоєння війя і скочив на тік. … ставить ноги на верхній щабель, проворно, по-дівочому, спускається на тік. … Той тиждень у Данька, потім три дні в Денисенка, а це до Сафрона перейшов, та прийдеться тікати. … Хто жити хоче — в село тікай.

Тік – власна назва (населений пункт в Україні) відмінок однина множина називний Тік родовий То́ку давальний То́ку, То́кові знахідний Тік орудний То́ком місцевий на/у То́ку кличний То́ку*

тікани́на – іменник жіночого роду (тікання) відмінок однина множина називний тікани́на родовий тікани́ни давальний тікани́ні знахідний тікани́ну орудний тікани́ною місцевий на/у тікани́ні кличний тікани́но* [розм.]

— Слухайте, чому вони не тікають? … Вони не тікають? … Чого ж їм тікати? … Тікаю. … — Тікай! … — Хлопчику мій, я тікав уже од них в підштаниках у вісімнадцятому році. … Царя захищав, не тікав! … — Тікай, Миколо, — … Наш талан… Микола вискочив з клуні, збивши з ніг єфрейтора ударом кулака, і кинувсь тікати городами.