Результати пошуку слова: Прізвисько

– Делавари дали мені прізвисько не так за хоробре серце, як за гостре око та прудкі ноги. Старий Том шкірить зуби, чуючи це прізвисько, однак воно якнайкраще розкриває його вдачу й навички. Мене прозвали Звіробоєм; що ж, мабуть, я заслужив це прізвисько, бо розумію вдачу звірини і влучно в неї поціляю.

Аж у саме знадобіддя проїздив тудою випадком із свого маєтку один пан, на прізвисько Перікон да Візальго, і з ним кількоро прислужників верхами. В неї закохався один тамтешній молодик на прізвисько Мартуччо Гоміто, хлопець гарний, звичайний і до всякого діла дотепний. Прізвисько Скарабоне (по-іт.

Прокурор на прізвисько Брандмайор перейшла працювати в органи народної освіти і навіть видала методичку щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх тиражем в 100.000 екземплярів. Серед болільників мав ніжне прізвисько «нечиста сила». Зараз уже якось навіть прізвисько цих бідолах призабулося: “батьки для метражу”.

Це була найсердитіша зі всіх учительок, за що й поплатилася багато років тому прізвиськом «Клізма». Завгоспом був двометрового зросту панк на прізвисько Спайдер, мастак на всі руки. Барменом був неговіркий чоловік у димчастих окулярах на прізвисько Гагарін.

Спочатку він сердився, коли так його прозивали, та нічого поробити не міг – прізвисько пристало як смола і ввійшло до запорозького реєстру. Ай справді – треба прізвисько! – Ну, то даймо йому прізвисько! Він нічого такого не зробив, щоб навіть прізвисько йому придумати!

називаючи титул і обов’язково на «ви», а казав кожному «мій старший брате»; це звертання потім назавжди прилипло до нього як прізвисько. Отож не забудь: звати його Діон, на прізвисько Пугіль.

по́рекло – іменник середнього роду (прізвисько) відмінок однина множина називний по́рекло по́рекла родовий по́рекла по́рекл давальний по́реклу по́реклам знахідний по́рекло по́рекла орудний по́реклом по́реклами місцевий на/у по́реклі на/у по́реклах кличний по́рекло* по́рекла* [діал.]

Село Панікарів», назване так за кимось, хто мав ім’я, прізвище чи й прізвисько Панікар. Канса, дядько Крішни, котрий увесь час намагався звести небожа зі світу, бо йому провістили, що той скине його з трону, мав прізвисько Каланкура – « Козак Полтавського полку /414; Зінківська сотня/ мав прізвище /чи прізвисько/ Бакуль.

То наш дивакуватий Гонзик Тужима, на прізвисько Тужка. За цей огризок, який, здавалося, ніколи не поменшає, ми й причепили до Гонзика прізвисько Тужка.[1] Він зовсім не сердиться. Деякі висновки його, правда, легковажні… Гонзик Тужима, на прізвисько Тужка, приносить мені наслідки своїх пошуків Лебруна.