Результати пошуку слова: У бік
ЧЕМЕРИС Валентин Лукич – Білий король детективу
кивнув він у той бік, де сидів на дивані Х’ю, – … Вона пересувалася в той бік, у який поверталася голова. … Сам знаєш, на чий бік стає суд у подібних випадках. … Забриніли, натягуючись, ланцюги, годинник підстрибнув і почав підніматися, похитуючись з боку на бік (чути було, як у його нутрі задзеленчав маятник, б’ючись об стінки корпусу).
МАСЛЯК Петро – День Незалежності
Охоронник відчинив двері й відійшов у бік, пропускаючи Андрія. … Жінка пішла, а Хосе вийшов на терасу першого поверху сторожки і глянув у бік садиби Бенгалурова. … Вийшов за периметр ділянок дачного кооператива і, присвічуючи собі ліхтариком, рушив у бік садиби Бенгалурова. … – заволав кілер, коли водій рушив у його бік.
ІЛЬФ Ілля Арнольдович – Дванадцять стільців
Всі голови повернулись у бік концесіонерів. … Остап підійшов до Вороб’янінова впритул і, оглянувшись в усі боки, дав предводителеві короткого, дужого і непомітного для стороннього ока стусана у бік. … Секретар читав собі далі, навмисне не дивлячись у бік «Суду і побуту» і роблячи в передовиці непотрібні помітки.
СЕЛІНДЖЕР Джером Девід – Над прірвою у житі
Я рушив у бік Бродвею – просто так, знічев’я, адже я не був там цілу вічність. … Потім вийшов з ресторанчика й рушив у бік П’ятої авеню. … Я знав, що вона сама піде за мною, і неквапом рушив у бік зоопарку одним боком вулиці, де Центральний парк, а вона, каналія, пішла туди ж таки другим боком вулиці.
Крістоф Рансмайр – Останній світ
Запряжений двома буланими фургон котивсь, як і багато років доти, уздовж моря, а Кипарис, безладно цьвохкаючи над головою батогом, без угаву викрикував у бік міста імена кіногероїв та героїнь. … Котта не втрачав у це віри й тоді, коли через сімнадцять днів нарешті зійшов на берег і, похитуючись, рушив молом у бік залізного міста.
ШЕВЧУК Валерий Александрович – Срібне молоко
Але на вулиці стала й обережненько подивилася у той бік, де була школа і дяк на ґанку. … Але нічого такого не сталося, бо Хлопець спокійно лив у її бік блакить погляду, а вуха й не зрухнулися, хіба білясті брови ледь-ледь нахмурилися. … Тоді дяк полив у його бік двома пучками ясного світла і мовив: –