Skip to content стоячи так, вона виразно чує той iнший, закадровий голос – не Дарчин, нi, хоч Дарка – спiвала, i саме народнi пiснi лепсько їй удавалися, була в неї, бозна-звiдкiль, ота природна, жiноцьки-грудна – колодязним провалом углиб – етнiчна iнтонацiя, яку фiг пiдробиш, i найупитiша компанiя розм’якала… 