ФРАНКО Iван Якович – Лис Микита
летять удари… Мій Мурлика з уст ні пари, Мов осліп уже й оглух. … Не вкради його Микита, Кров твоя була б пролита, Стався б страшний перелом!» Лев, неваче ужалений, Скочив, рикнув, мов шалевий: «Що, що, що се ти сказав? … Я ж три дні уже глядів вас, Вам назустріч сам я біг. … Ні, хоч як бреши й ввивайся, А з життям уже прощайся!