Микола Хвильовий – Синi етюди Posted on by / 0 Comment Але спiдньої сорочки не видно, бо революцiя знає одну гармонiю фарб: червiньковий з кольором "хакi", тому й сорочка була зелена – тiнi з бур'янiв упали на сорочку. … Упали вiї.
ШТЕПА Павло – Московство Posted on by / 0 Comment Аганбегян у своєму звіті ЦК КПРС пише: «За роки 1958–1965 темпи зростання господарства СРСР упали на дві третини, а землеробства на дев’ять десятих (з 8% на 0,8%). … Так упали Єгипет, Вавилон, московська імперія 1917 р., турецька 1920 р.
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi Posted on by / 0 Comment – Народи мені п’ятеро синів… 13 Вона залишила на тій галявині своє дівоцтво і кілька сльозин, які упали на траву; на тому місці пізніше виросте дика груша, –
ШЕВЧЕНКО Тарас – Листи до А. Лизогуба. 1847 рiк Posted on by / 0 Comment Лихо дiється зо мною, та не одно, а всi лиха упали на мою голову.
Тимофій Гаврилів – ВИЙДИ І ВІЗЬМИ Posted on by / 0 Comment У поаґатовілій від черешень кроні галасували діти, метушилися, обдзьобуючи з упалих ягід солодке м’ясо, кури. … Перший поверх займали крамниці, аптека і фотосалон — як упали заборони, мешканці міста і краю вирушили в широкий світ, допіру обмежений стінами власного помешкання, наче домашнім арештом.
Семен Скляренко – Святослав Posted on by / 0 Comment Там, на валах, стояв крик, видно було, як чимало печенiгiв упали й корчаться серед гострих кiлкiв. … Впав воєвода Бождар, упали три отроки, упав Микула.
Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ Posted on by / 0 Comment Усі присутні в церкві, і ченці, і прочани, упали ниць. … І в цю мить двері з гуркотом упали: до церкви вдерлися гайдамаки.
ДМИТРО БАГАЛІЙ – Історія Слобідської України Posted on by / 0 Comment Чорній Калитві од верховини до Дону з упалими річками, бобровими гонами і звіриними промислами і навіть по р.
Тарас Шевченко – Гайдамаки Posted on by / 0 Comment «Пане полковнику, ламай!» Упали двері… А нагай Малює вздовж жидівську спину.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків Posted on by / 0 Comment – що лупилося небо та западало на гори, а щойно лусне, то щось чорне за кожним разом зів’єся туди-сюди – та й шусть під камінь… Він, щез би, глумиться богові, підставляє, свою гузицю, а вівчареві біда: страху набереться, ще й змокне до нитки… У петрівку упали зими – і то такі тяжкії, що три дні не сходив сніг.
