Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША
А потім вночі вулицями міста Горлач проїхав у кареті — тягнули ту карету чорні упирі, а за нею його слуги мертві на страшних конях, що людським м’ясом живляться, їхали. … З голови до ніг весь він давно вже був забризканий кров’ю, і був вежник Давило в ту мить страшніший за примарних упирів, що оточували його.