Результати пошуку слова: Устав

Тоді третій наблизився щільно, взяв дебелою рукою італійця за голову, притиснув її до себе, розчепив йому силоміць зуби й уставив пляшку в уста. … Максим узяв чарку й устав. … Устав. … «Слідчий» устав, провів рукою по чуприні, віддав ручку дівчині. … А тоді постукав кулаком у стіну позад себе тричі й устав.

Устав, щоб попрощатися, і раптом відчув у цьому обійсті якийсь незвичайний дух, а може, особливу якусь присутність. … Тож коли він устав, щоб покинути це мимовільне місце усамітнення, міг уже ясно й просто понести те світло з собою, хоч зовні був блідий наче стіна. … Iван устав, намагаючись не рипіти, і поволі вдягся.

– Він знову спинився, потім устав, даючи Джеллінові зрозуміти, що їхня розмова вичерпана, і додав: – … Джеллін устав теж. … Він устав, вибачився і рушив до дверей. … Він устав і поплескав по плечу Джелліна, який засоромлено похнюпився.  … Устав, закурив, налив собі чарку.  … Джеллін устав і поклав конверт до кишені.

II Другого дня Роман устав пізно. … Роман устав і пішов у хату. … Устав, не можучи лежати, накинув піджака і вийшов з клуні. … Зінько зараз устав і пішов, а Роман довго ще огинався. … — Устав і пішов мовби слідом за батьком. … Устав рано,— ще всі спали. … — Уставай же, бо ще гірше буде! … Роман устав.

та замість того уставивсь на неї очима. … А робив – як той віл, цілий день; спав на голій землі або на колоддях; уставав тільки що на світ благословилося та знову за роботу брався; навіть мало що й їв, та й то все на ходу: пильнував, надолужав, як би більше заробити! … Василь Семенович у себе й прийоми арські уставив.

Ось вiн устав, пiдiйшов до краю берега i вдивляється чогось до води в рiчцi, що тече поволi та лiниво, мiсцями робить закрути, мiсцями вирує i щось потиху, здається, сама з собою говорить. … Устав i полiз по драбинi униз. … Вiн устав i непомiтно за розмовою втемедився матерi на руки та схилив свою голову їй на груди.

Уставай, кажу тобі! … — крикнув Панас несамовито.— Уставай! … Уставай! … Уставай!.. … І за кожним «уставай» він бив його з усієї сили в бік чоботом, аж посувалось тіло по хаті, але не виявляло життів. … Уставай! … Уставай! … Уставай! … — Уставай! … Уставай! … Уставай! … Один чоловік устав і пішов усередину, а Гаїнка вдалася до писарчука: —

Потім устав, вийняв люльку з рота, утер його широким рукавом від сорочки й заховав люльку за ремінь. … Коли станула вже близько гурту, він устав із місця і взяв від неї драбину, причім стрінувся знов із її чорними очима. … Він устав із постелі й вийшов наново, схилившися в низеньких дверях пивничної хатини, надвір.