Кобилянська Ольга – Нiоба
– звернувся потiм живо до наймолодшого, що сидiв спокiйно при столi, прислухаючись уважно до всього, – … Ви, мамо, з вашою доброю душею, що через[17 – Протягом усього, за все.] цiле свое життя зазнавала лиш терпiння, ви будете йому найлiпшою товаришкою – i, знаючи це одно з моiх уст про вас, вiн вас дожидае.