ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Його трохи стурбувало те оранжеве світло, яким палав шматок берега, тож єдине, що він міг учинити, – … Кози здивувалися на цей несподіваний учинок свого володаря, але перестали скубти траву й повільно поволоклися слідом. … Певне, не годиться нашому братові так захоплюватися красою – от і учинив я щось негаразд”.